bag

Реформа управління відходами

2

Одна із найочікуваніших реформ, яка напряму асоціюється із європейським стилем життя – баками для сортування, відповідальним споживанням та сталою політикою виробників.

В Україні щорічно утворюється близько 400 млн т відходів, і тільки 6% цих відходів переробляється, що є надзвичайно низьким показником в порівнянні з країнами ЄС, де він становить близько 40% (65% до 2030 року). Решту розміщено на полігонах та сміттєзвалищах, яких, станом на 2016 рік, в Україні налічувалося 5470 одиниць, з них 5 % перевантажені, а 30 % не відповідають нормам екологічної безпеки. Якщо для широкої громадськості реформа відходів асоціюється із вирішенням проблем зі сміттям в містах та необладнаними сміттєзвалищами, то для бізнесу мова йде про інвестиції у рециклінг, роботу із небезпечними відходами за європейськими правилами, належне видалення медичних, будівельних та усіх інших спеціалізованих видів відходів.

Принципи реформи

Європейська реформа системи управління відходами ґрунтується на трьох ключових поняттях: 

 

1) Ієрархія управління відходами

 

2) Принцип “забруднювач платить”

 

3) Розширена відповідальность виробника

 

4) Принцип наближеності  та самодостатності.

 

Ці поняття закладені у Національній стратегії управління  відходами до 2030 року та у тексті проекту закону “Про управління відходами”. Цей законопроект є рамковим і вже на його основі мають розроблятися та прийматися чисельні секторальні закони (в тому числі — про муніципальні відходи, про відходи упаковки, про відходи електронного та електричного обладнання, про батарейки, батареї та акумулятори).

Ключові поняття реформи

Будь-яка ієрархія передбачає розташування частин або елементів цілого в певному порядку від вищого до нижчого. Теж саме стосується й управління відходами.

 

Перше місце в ієрархія управління відходами займає запобігання утворенню відходів. Це такі заходи, як  заохочення та підтримка сталого виробництва, виділення з відходів сировини для її повторного використання, зменшення утворення відходів, що не придатні для повторного використання або рециклінгу і тд.

 

Наступним елементом ієрархії є підготовка до повторного використання — операції з відновлення, такі як перевірка, очищення або ремонт, після яких продукція або її компоненти, що стали відходами, можуть бути повторно використані.

Третім етапом є рециклінг. Простою мовою — відходи переробляються в продукцію, матеріали або речовини, які потім використовуються як вторинна сировина.

 

Наступним елементом ієрархії виступають інші операції з відновлення. Такі операції включають заходи отримання матеріалів з відходів, що можуть використовуватися як вторинна сировина, яка здатна замінити первинну, необхідну для виробництва нової продукції. Відновлення включає  рециклінг, який виділяється окремо,проте, також і включає відновлення енергії чи перероблення в матеріали, що будуть використовуватися в якості палива.

 

У разі неможливості застосування усіх попередніх елементів ієрархії, черга доходить до видалення, тобто захоронення відходів у землі, на полігонах,, їхнє  спалювання, постійне зберігання, у т.ч. контейнерів у шахті тощо.

Стаття 7 законопроекту «Про управління відходами» визначає підґрунтя для Національного переліку відходів. Цей перелік понвістю відповідатиме аналогічному переліку в ЄС, це передбачає єдині коди та назви відходів.

 

Відходи класифікуються відповідно до Національного переліку відходів та Порядку класифікації відходів, з урахуванням їх походження, складу, а також, граничного значення концентрації небезпечних речовин.

 

У Національному переліку відходів відходи можуть бути визначені як:

 

а) небезпечні відходи;  

б) відходи, що не є небезпечними;

в) відходи, що потребують оцінки.

 

Відходи, що потребують оцінки, можуть бути віднесені до небезпечних або таких, що не є небезпечними, за результатами проведення досліджень та визначення вмісту небезпечних складників. Власник відходів може визнати такі відходи небезпечними без проведення досліджень.

 

Зміна класифікації небезпечних відходів на відходи, що не є небезпечними, не повинна досягатися шляхом розбавлення або змішування відходів з метою зниження початкових концентрацій небезпечних речовин до рівня нижче порогових значень для визначення відходів небезпечними.

 

Національний перелік відходів та Порядок класифікації відходів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до проекту закону «Про управління відходами» рециклінг – операція з відновлення, коли матеріали з відходів переробляються в продукцію, матеріали або речовини.

 

Рециклінг включає перероблення органічного матеріалу, але не включає відновлення енергії чи перероблення в матеріали, що будуть використовуватися як паливо або матеріали для зворотнього заповнення;

Управління відходами – збирання, перевезення, оброблення (включаючи відновлення та видалення), нагляд за такими операціями і подальший контроль, догляд за об’єктами видалення відходів після їх закриття, а також діяльність брокерів та дилерів. 

Що потрібно знати про реформу?

Щоб закрити незаконні сміттєзвалища, реорганізувати існуючі полігони, налаштувати сортування, побудувати сортувальні лінії та належну переробку — потрібні кошти. Лише за приблизними підрахунками експертів Команди підтримки реформ при Мінприроди, впровадження реформи коштуватиме близько 3 мільярдів євро. Однак, ця галузь не має бути суто дотаційною, адже управління відходами — це поле для чисельних бізнес-можливостей. У країнах Європи було запроваджено систему розширеної відповідальності виробника, яка є основою для фінансування дорогої системи із збору використаних товарів, сортування та рециклінгу (переробки) . Саме бізнес стає найбільш зацікавленим у впровадженні економіки замкненого циклу, — із прагнення до мінімізації утворення відходів та максимального вторинного використання ресурсів. Звісно, що частина обов’язків покладається на місцеву владу та громади, а у кінцевому рахунку виграє усе суспільство, бо економіка замкненого циклу за оцінками європейських експертів додає  0,6% росту економіки щорічно.

В цій реформі найбільше хочеться простих, очевидних та моментальних рішень. Бачиш як пакет літає вулицею, наче персонаж “Краси по-американськи”? Хочеш заборонити пакет! Але суцільна заборона не вирішує проблему, а саме її джерело. Навіть Євросоюз, у якому система розширеної відповідальності виробника працює по 10 і 20 років, забороняючи одноразовий пластик чи посуд планують це поступово для належної адаптації міст, підприємств, громадян.

 

 

 

Тому для системних реформ треба бути послідовними:

 

 

  • Національна стратегія з управління відходами — done
  • Національний план з управління відходами — done
  • Регіональні плани з управління відходами — in process
  • Рамковий закон з управління відходами — розроблено та зареєстровано у Парламенті
  • Секторальні закони з управління відходами — in process

Скажімо, Швейцарії понадобилося 30 років для того аби налаштувати свою систему управління відходами. Нацстратегія ставить за мету досягти європейських стандартів до 2030, тобто майже за 10 років.

Для того аби рамковий та секторальні закони запрацювали належним чином, потрібна синхронізація зусиль влади, бізнесу та суспільства. Перелічимо базові фактори, які мають забезпечити успіх такої співпраці:

 

Ефективна система планування

Реалізація реформи здійснюється як на національному, так і регіональному і місцевому рівнях. Національний план  управління

відходами та Регіональні плани управління відходами розробляються з використанням єдиних методологічних підходів. Свої плани з управління відходами мають і окремі підприємства. Це важливо з двох причин: 1) переробні заводи потребують постійного та безперебійного постачання сировини, передбачуваність тут — це умова комерційної стабільності, 2) міста та села мають планувати діяльність із розвитку сортувальних ліній, місць накопичення та видалення відходів, таким чином аби не витрачати зайві кошти на додаткові переміщення чи зберігання.

 

Інноваційна інформаційна система

Для бізнесу має бути налаштований зручний кабінет для
отримання усіх адміністративних послуг та подання звітності онлайн, а
для громадськості — інструменти для контролю.

 

Наразі в Україні працює Екомапа, яка допомагає відслідковувати незаконні сміттєзвалища по території країни. Однак нова система має бути не тільки інтерактивним відображенням полігонів та сміттєзвалищ, але містити інформацію про ключових утворювачів відходів, кількість утворюваних відходів, переробні потужності, місця видалення та захоронення відходів. Для бізнесу має бути налаштований зручний кабінет для отримання усіх адміністративних послуг онлайн, а для громадськості — інструменти для контролю.

 

Спроможна інституційна складова

Реформою передбачено створення центрального органу виконавчої влади з питань управління відходами, який має координувати діяльність усіх учасників системи з метою зменшення утворення обсягів відходів та збільшення обсягів їх переробки, дружньої до довкілля.

 

Всеохоплююча комунікаційна підтримка

Успіх реформи залежить не тільки від європейських законів, наявності покарання за порушення природоохоронних законів та зручної системи взаємодії бізнесу та громадськості. Успіх залежить і від кожного хто свідомо приймає рішення не смітити в лісі, або сортувати ресурсоцінне сміття вдома. Інформування щодо шкоди від неналежної утилізації батарейок чи електронного обладнання є одним із пріоритетів.

Директиви ЄС на виконання яких 

спрямована реформа

Директива 2008/98/ЄС про відходи та скасування окремих Директив

Директиви 1999/31/ЄС  про захоронення відходів із змінами і доповненнями, внесеними Регламентом (ЄС) 1882/2003

Директива 2006/66/ЄС про батарейки, батареї та акумулятори і відходи з них та скасування Директиви 91/157/ЄС

Директива 2006/21 / ЄС про управління відходами з видобувних галузей та внесення змін до Директиви 2004/35 / ЄС

Директива 2012/19/ЄС про відходи електричного та електронного обладнання

Директива 94/62/ЄС року про упаковку та відходи упаковки

Стан впровадження:

рамковий законопроект зареєстровано у Верховній Раді України, повне впровадження реформи має бути завершено до 2030 року.

Джерела інформації:

Офіційний сайт Мінприроди

Матеріали Команди підтримки реформ при Мінприроди