polit

Державна політика у сфері промислового забруднення

2

Одна із ключових задач глобальної екологічної політики та цілей сталого розвитку ООН — досягти декаплінгу, тобто розірвати залежність між темпами розвитку економіки та рівнем забруднення навколишнього природного середовища. В розвинених країнах декаплінг є більш реалістичним — завдяки переходу на пост-індустріальну економіку, значній автоматизації та технологізації, а часом і завдяки простому експорту найбільш брудного виробництва. В країнах що розвиваються і ще не зустріли свою промислову революцію декаплінг є цивілізаційним викликом.

Забруднення атмосферного повітря у 2016 році за даними Інституту оцінки та вимірювання показників здоров’я (Institute for Health Metrics and Evaluation) призвело в Україні до понад 58 тис. смертей. У 2015 р. на кожного мешканця України припадало близько 106 кг викидів забруднюючих речовин, а у 2016 р. викиди у атмосферу збільшилися майже на 8% загальним обсягом понад 3 млн тонн. Найвищий рівень забруднюючих речовин в атмосферному повітрі зареєстровано у містах південно-східного регіону, де розташовані найбільші промислові виробництва. Доведено, що у цих містах загальний рівень захворюваності населення на 25-40% вищий, ніж у відносно чистих .

Підґрунтя проблеми

Індустріалізація на теренах України тривала з 30 по 60 роки ХХ століття. Заради збільшення обсягів виробництва планова економіка не зважала ані на людські життя та долі, ані на стан довкілля та вичерпність природних ресурсів. З початку 90-х років ХХ століття українська промисловість різко знижує темпи виробництва і до наших днів мінімізація завданої нею шкоди є результатом її занепаду, а не модернізації, сучасного екоменеджменту чи технологізацїі. При цьому, майже відсутня будь-яка аналітика щодо шкоди від непрацюючих промислових підприємств, які продовжують забруднювати ґрунти, води та повітря – адже ніде не проводиться належна процедура закриття шкідливих для довкілля об’єктів та відновлення територій.

Принципи реформи

Впроваджуючи європейські природоохоронні реформи Україна має шанс використати найкращий світовий досвід для того, аби побудувати сталу державну політику, яка буде системно боротися не з наслідками, а причинами .

Три стовпи реформи:

впровадження єдиного інтегрованого дозволу замість усіх існуючих (на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, на спеціальне водокористування та на здійснення операцій у сфері поводження з відходами). Це спростить спілкування бізнесу з державою (через систему документообігу “єдине вікно” та завдячи сучасній ІТ системі) та дозволить комплексно оцінити вплив підприємств-забруднювачів на всі компоненти навколишнього природного середовища.

підприємства будуть змушені адаптуватися до більш жорсткого регулювання викидів, граничних обсягів та контролю. Натомість їм буде запропонована система найкращих доступних технологій та методів управління (НДТМ), англійською — BAT — best available techniques. Цінність НДТМ не тільки у тому що вони є результатом потужної аналітики та дослідження підприємств Європи та світу, а в тому що вони дозволяють індивідуально підійти до потреб кожного підприємства, визначити їх економічну доцільність впровадженняї.

реформа передбачає створення єдиної інформаційної системи, яка спростить доступ громадськості до інформації щодо підприємств-забруднювачів, забезпечить механізми регулярного відстеження джерел забруднення та полегшить бюрократичні процедури для бізнесу .

Що значить принцип “забруднювач платить”?

Підприємства, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, скиди зворотних вод та утворюють в процесі експлуатації відходи, мають нести відповідальність за негативний вплив на навколишнє природне середовище та здоров’я людей.

Принцип “забруднювач платить” означає, що такі підприємства зобов’язані відшкодовувати та нести витрати на запобігання, зменшення та контроль промислового забруднення. Принцип — засадничий для екологічного права ЄС.

Прикладами застосування принципу “забруднювач платить” є екологічний податок та штрафи за порушення екологічного законодавства.

Реформа є однією із найдорожчих. Наприклад, енергетичним компаніям необхідно витратити 6.5 млрд. євро до 2034 року на модернізацію та впровадження відповідних природоохоронних заходів. І, відповідно, найбільш значущі результати від її впровадження будуть видимі за 10 років (ціль — досягти зменшення промислових викидів на 22,5% до 2030).

Директиви ЄС на виконання яких 

спрямована реформа

Директиви 2010/75/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 листопада 2010 року про промислове забруднення (інтегроване запобігання та контроль забруднення. Переглянута).

Джерела інформації:

Блог заступника міністра екології з питань євроінтеграції Миколи Кузьо на Економічній правді

Блог проектного менеджера Команди підтримки реформ при Мінприроди Ольги Семків на Mind.ua